India. Part 8. HYA. Викладачі академії // Преподаватели.

 2. Surinder Singh - Суріндер, один з тих вчителів, кого найбільше поважають в Рішикеші, майстер Рейки. Суріндер не просто викладач, він Майстер, Гуру, Духовний наставник, справжній йог. Йога у Суріндера не обмежується 2-ма годинами асан, навпаки вона продовжується далі, перетікає і вливається у все його життя, він може просто їхати по вулиці на свому скутері - і це буде йога. Він став моїм улюбленим викладачем. На першому занятті я одразу відмітила - він Справжній, хоча про те, хто він і яке місце займає серед йогів Рішикешу я тоді ще не знала.

   "Тіло людини - це храм його душі", - каже Суріндер і саме з таким відношенням підходив до всіх своїх занять.

*****

2. Surinder Singh - Суриндер, один из тех учителей, кого больше всех уважают в Ришикеше, мастер Рейки. Суриндер не просто преподаватель, он Мастер, Гуру, Духовный наставник, настоящий йог. Йога у Суриндера не ограничивается 2-мя часами асан, наоборот она продолжается дальше, перетекает и вливается во всю его жизнь, он может просто ехать по улице на своем скутере - и это будет йога. Он стал моим любимым преподавателем. На первом занятии я сразу заметила - он Настоящий, хотя про то, кто он и какое место занимает среди йогов Ришикеша я тога еще не знала. 

   «Тело человека – это храм его души», - говорит Суриндер и именно с таким

отношением подходил ко всем своим занятиям.

   Суріндер викладав у нас асани - ми менше займались відстройками, хоча вони теж були, більше практикували. Наприкінці кожного заняття Суріндер проводив духовно-філософські повчання. Найцікавіше те, що кожне заняття він говорив саме ті слова, котрі були необхідні саме в той день. Він відчуває людей. В його присутності стає так легко на душі.

   Пам'ятаю, як на одному занятті він давав складні асани і в мене мало що виходило, я дуже засмутилась, ледь не до сліз. Хотілось плюнути на все та й піти. Але моя впертість не дала мені цього зробити, і вже після занять Суріндер прочитав цілу лекцію про те, що не потрібно дивитись на інших, порівнювати себе з іншими, що у кожного свій шлях, що йога це не сісти в ту чи іншу асану, це те, що відбулося і відбувається з тобою в середині. Йога - це в першу чергу внутрішня трансформація, і якщо в твоєму тілі є якісь блоки, то в середині тебе теж вони є. Тому, якщо тобі складно, але ти не перестаєш практикувати - ось тут починаються справжні дива!

   А ще пам'ятаю, як Суріндер ходив під час занять і дивився на кожного і часто так примовляв "very good - very good", а коли наставала моя черга він просто сміявся. У нього ще сміх такий прикольний, легкий, дитячий. І я навчилась не ображатись на його сміх, навчилась не засмучуватись, якщо щось не виходить. Просто сміялась разом із ним. На останньому занятті він підійшов і сказав "не плохо" :) Заслужила! Але, чесно кажучи, справжній вчитель не може постійно тебе підхвалювати, я це розумію - щоби просту каменюку зробити діамантом, необхідно її добряче обтесати.

*****

   Суриндер преподавал у нас асаны - мы меньше занимались отстройками, хотя они тоже были, больше практиковали. В конце каждого занятия Суриндер давал духовно-философские наставления. Самое интересное то, что каждое занятие он говорил именно те слова, которые были необходимы именно в тот день. Он чувствует людей. В его присутствии становится так легко на душе.
   Помню, как на одном занятии он давал сложные асаны и у меня мало что получалось, я очень расстроилась, чуть не до слез. Хотелось плюнуть на все и уйти. Но моя упрямость не дала мне этого сделать, и уже после занятия Суриндер прочитал целую лекцию про то, что не нужно смотреть на других, сравнивать себя с другими, что у каждого свой путь, что йога это не сесть в ту или иную асану, это то, что произошло и происходит с тобой внутри. Йога - это в первую очередь внутренняя трансформация, и если в твоем теле есть какие-то блоки, то внутри тебя тоже они есть. Поэтому, если тебе сложно, но ты не перестаешь практиковать - вот тут начинаются настоящие чудеса!
   А еще помню, как Суриндер ходил во время занятий и смотрел на каждого и часто так приговаривал "very good - very good", а когда наступала моя очередь он просто смеялся. У него смех  такой прикольный, легкий, детский. И я научилась не обижаться на его смех, научилась не расстраиваться, если что-то не выходит. Просто смеялась вместе с ним. На последнем занятии он подошел и сказал "не плохо" :) Заслужила! Но, честно говоря, настоящий учитель не может постоянно тебя нахваливать, я это понимаю - чтобы простой камень сделать бриллиантом, нужно его хорошенько обтесать.